Донаційна програма

Що таке програма з донорськими яйцеклітинами?

Запліднення відбувається з використанням яйцеклітини іншої жінки – донора. Донорські яйцеклітини запліднюють спермою партнера і вводять в матку пацієнтці (реципієнту). При цьому дитинка буде генетичною для чоловіка, а для жінки – кровною.

Донорство яйцеклітини дозволяє мати дітей жінкам, у яких яєчники не продукують власних яйцеклітин (при порушенні функції, вадах розвитку, передчасному виснаженні функції яєчників, менопаузі), а також у випадках повторних невдалих спроб штучного запліднення при поганій якості ембріонів. Донорство яйцеклітин застосовується також коли у жінки є генетичні порушення, які можуть передаватися потомству.

Ефективність програми з донорськими яйцеклітинами складає близько 50 – 60 %, оскільки яйцеклітини беруться у молодих жінок, які дають більше шансів завагітніти, ніж у жінок старше 35 років може наступити вагітність на основі власних яйцеклітин.

Показання для проведення запліднення іn vіtro з використанням донорських яйцеклітин

  • відсутність яйцеклітин, обумовлена природною менопаузою, синдромом передчасного виснаження яєчників, станом після видалення придатків матки, рентгенотерапії або хіміотерапії, аномаліями розвитку (синдром Шерешевського-Тернера, дисгенезіягонад тощо);
  • наявність гена з мутацією в яйцеклітинах у жінок зі спадкоємними захворюваннями, зчепленими зі статтю (міодистрофіяДюшенна, Х-зчеплений іхтіоз тощо);
  • невдалі повторні спроби іnvіtro при недостатній відповіді яєчників на індукцію суперовуляції, кількаразовому одержанні ембріонів низької якості, перенос яких не приводить до настання вагітності.

Протипоказання – такі самі, як і при проведенні процедури іn vіtro.

Програма донорства є анонімною. Родина, що використовує донорські яйцеклітини не може бачити фотографії донора, а лише інформується про такі параметри донора: ріст, вага, колір волосся й очей, національність, освіта, наявність родини й дітей, група крові і резус фактор. При необхідності, підбирається донор схожий на одного з батьків, відповідної статури, групи крові та антропометричних даних.

Донором яйцеклітин можуть бути близькі друзі чи родичі безплідної пари.

Не будучи пов’язані з дитям генетично, жінка виношуватиме дитя в своєму організмі, з якого він візьме для свого росту і розвитку абсолютно все необхідне, що генетично детерміновано. Пацієнти не повинні відчувати смутку і розгубленості, тому що чекають народження власного, бажаного дитяти.

Хто може бути донором?

Згідно з рекомендаціями ASRM (AmerіcanSocіetyofReproductіveMedіcіne) і ESHRE (EuropeanSocіetyofHumanReproductіonandEmbryology) донор повинен бути віком до 35 років і мати гарне фізичне й психічне здоров'я. Ми не використовуємо донорів, у яких в анамнезі є ракові, серцеві, ниркові захворювання, спадкоємні хвороби й захворювання, що передаються статевим шляхом, захворювання психіки, алкоголізм, використання наркотиків.

Донори проходять повний цикл медичного обстеження на предмет інфекцій, що передаються статевим шляхом, психологічне тестування, обстеження на соматичні захворювання, генетичне тестування. Умовою для включення донорів у програму є наявність двох здорових дітей.

Вік жінки, для якої використовуються донорські яйцеклітини бажаний до 50 років. Жінка-реципієнт повинна бути обстежена терапевтом і надати висновок про відсутність протипоказання для вагітності й пологів.

Які обстеження проходять донори яйцеклітин

  1. Група крові та резус-фактор.
  2. Висновок психіатра та терапевта (одноразово).
  3. Гінекологічне обстеження (перед кожною спробою ЕКЗ).
  4. Флюорографія (дійсно 1 рік).
  5. Аналіз крові на ВІЛ, RW, на наявність маркерів гепатиту В, С (дійсно 3 місяці).
  6. Виявлення Іg G й M до токсоплазми, краснухи, цитомегаловірусу, вірусу герпесу (дійсно 12 місяців).
  7. Мазок на ступінь чистоти (дійсно 2 тижні).
  8. Бактеріологічне дослідження матеріалу цервікального каналу на хламідії, мікоплазму, уреаплазму, трихомонаду, кандиду, гонорею (дійсно 12 місяців).
  9. Мазок на онкоцитологію із шийки матки (дійсно 12 місяців).
  10. Дослідження каріотипу.
  11. Молекулярно-генетичне дослідження на носійство муковісцидозу.

Донація сперми – це добровільна передача власних сперматозоїдів для використання в інших осіб у лікуванні безпліддя.

Донація сперми при "чоловічому факторі" безпліддя практикується уже багато років.

Причин відсутності сперматозоїдів у чоловіків багато:

  • генетичні,
  • травматичні,
  • наслідки операцій чи перенесених захворювань,
  • інфекції,
  • онкологія. 

Дозволяється застосування тільки замороженої/розмороженої донорської сперми, що забезпечує виключення можливості інфікування захворюваннями, які передаються статевим шляхом (ВІЛ, сифіліс, гепатити), а також виключає можливість зустрічі донора та реципієнта. 

Покази для використання донорської сперми у лікувальних програмах:

  • чоловіче безпліддя;
  • еякуляторно-сексуальні розлади;
  • незадовільний медико-генетичний прогноз;
  • відсутність статтєвого партнера.

Донорство сперми дозволяється за умови відсутності соматичних та спадкових захворювань, які можуть негативно вплинути на здоров'я майбутньої дитини, відхилень від нормальних морфометричних і фенотипічних ознак, а також інших протипоказань.

Вік донорів сперми від 20 до 40 років.

У Центрі репродуктивного здоров’я «Дамія» використовують сперму з Українського та Європейського банків сперми.